Тіль, маленький равлик, і міський шум

Одного прохолодного ранку, коли лише світало, Тіль і його подруга, маленька бабка на ім’я Лія, відпочивали на краю саду. Вітерець був надзвичайно жвавий і ніс із собою дивний запах — ні трави, ні землі, а якийсь гострий і незвичний, наче весь світ прокинувся занадто швидко.

— Що це за запах? — запитав Тіль, визирнувши з-під своєї мушлі.

— Пахне містом, — відповіла Лія. — Воно зовсім неподалік. Але равлики туди зазвичай не ходять... там занадто галасно.

Тіль замислився. Так, галасно… але ж, мабуть, і дуже цікаво! До того ж він ніколи ще не бував у місті.

— Ліє, а що коли ми просто зазирнемо? Ну, зовсім трішечки?

Бабка закотила очі.
— Я так і знала, що ти це запропонуєш. Гаразд… але тільки трошки.